На цьому наголосили юристи «Української команди» Київщини.
Законодавство чітко визначає умови, за яких родичі померлого можуть подати позов про оспорювання батьківства, що зводиться до трьох основних випадків:- подання заяви про невизнання батьківства під час вагітності матері. У разі, якщо чоловік до смерті подав нотаріусам заяву про невизнання свого батьківства, то після його смерті оспорювання можливе лише за участі його спадкоємців.- подання позову за життя чоловіка. Якщо чоловік за життя подав позов до суду, аби виключити своє ім’я зі запису як батька дитини, його спадкоємці можуть продовжити цей процес після його смерті.- невідомість про батьківство через поважні причини. Якщо чоловік не знав, що записаний батьком дитини, і помер без можливості оспорити це, то оспорювати батьківство можуть лише його близькі родичі: дружина, батьки та діти.
Захист інтересів дитини має бути пріоритетом у всіх таких процесах. Відповідно до ст. 141, 150, 153 та 155 Сімейного кодексу України, батьки мають рівні права та обов’язки щодо дитини, і їхні дії повинні забезпечувати здоров’я та розвиток дитини, без порушення її прав і гідності.
Міжнародне законодавство, зокрема Конвенція про права дитини, вимагає враховувати найкращі інтереси дитини в усіх рішеннях, що стосуються її. Ст. 3 цієї Конвенції наголошує, що при ухваленні будь-яких рішень, які стосуються дітей, пріоритет надається забезпеченню їх інтересів. Батьки або законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини, і найкращі інтереси дитини мають бути предметом основного піклування.Європейський суд з прав людини також наголошує на необхідності особливого захисту прав дітей, оскільки їх вразливість вимагає належного правового захисту. У разі оспорювання батьківства важливо враховувати, щоб рішення не шкодили розвитку та здоров’ю дитини.
Отже, у процесі оспорювання батьківства під час розгляду справ, які стосуються дитини, повинні бути ретельно враховані її інтереси, забезпечення її прав і благополуччя.
Коментувати post