Тренд на відновлення: як металурги нарощують виробництво та шукають нові експортні можливості

Як металурги нарощують виробництво та шукають нові експортні можливості

Металургія – одна з тих галузей, які найбільше постраждали від війни. До рейтингу 100 найбільших платників податків потрапили 6 металургійних підприємств, у тому числі група “Метінвест”, яка увійшла до ТОП-10 за сумою податків, сплачених за 2024 рік та 1 півріччя 2025 року – 29,1 млрд грн.

За даними Світового банку, з 2022 року українська металургійна промисловість втратила близько 40% виробничих потужностей та частину ринків збуту.

Проте у 2024-2025 роках ситуація як з випуском, так і експортом металургійної продукції почала поступово вирівнюватися. Крім того, галузь, як і раніше, надає неоціненну підтримку державному бюджету України.

Найгірше вже позаду?

Найскладнішим для українських металургів став 2022 рік. Спад галузі за обсягом виробництва внаслідок повномасштабного вторгнення перевищив 66%, а експорт скоротився майже на 70%. Зовнішня кон’юнктура також виявилася несприятливою: світове виробництво зменшилося на 4,3%, а споживання – на 2,3%.

Протягом 2023 року ситуація в українській металургії дещо вирівнялась, але загалом у галузі спостерігалася стагнація. Виробництво чавуну та сталі знизилося на 6,1% та на 0,6% відповідно, а виробництво прокату зросло на 0,4%.

Натомість у 2024 році намітилося відновлення та навіть зростання. Протягом року металургійні підприємства збільшили виробництво чавуну на 18,3% до 7,1 млн тонн, сталі – на 22,6% до 7,6 млн тонн, сталевого прокату – на 17% до 6,2 млн. тонн.

У 2025 році позитивна динаміка зберігається. Хоча й не у всіх сегментах. Випуск чавуну за січень-серпень зріс на 8% до 5,1 млн тонн, у тому числі в серпні – на 16,1%. Виробництво сталі за 8 місяців скоротилося на 6,8% до 4,9 млн тонн, а виробництво прокату – на 1,4% до 4,3 млн тонн.

Випуск металургійної продукції в Україні у 2022-2025 роках

Вид продукції	2022 рік	2023 рік	2024 рік	8 місяців 2025 року
Сталь, млн тонн	6,2	6,2	7,6	4,9
Чавун, млн тонн	6,4	6,0	7,1	5,1
Прокат, млн тонн	5,3	5,3	6,2	4,3

За даними асоціації “Укрметалургпром”

Загалом же, випуск металургійної продукції все ще значно нижчий, ніж у довоєнний час. Наприклад, у 2021 році сумарне виробництво сталі, чавуну та прокату було втричі більше, ніж у 2024 році, який став одним із найуспішніших з початку повномасштабного вторгнення.

Складне питання експорту

Як і АПК, металургія є однією із ключових експортоорієнтованих галузей економіки. На обсяги закордонних поставок впливає як ситуація на світовому ринку, так і внутрішні фактори – завантаженість виробничих потужностей, безперебійність логістики тощо.

Важливим ринком для українських виробників є Євросоюз, куди активно нарощує експорт Китай. Ринок ЄС поглинає близько 80% української сталі, тож для вітчизняних металургів засилля китайської продукції – проблема. До того ж не варто забувати про те, що з літа 2025 року погіршились умови доступу українських товарів (насамперед продукції АПК) на європейський ринок. Хоча металургійну галузь це, на щастя, не торкнулося. Євросоюз продовжив пільговий безмитний режим експорту заліза та сталі з України до 2028 року.

Але питання захисту інтересів українських металургів на ринку ЄС все одно залишається на порядку денному. 7 жовтня Єврокомісія анонсувала новий регламент тарифних квот на всі основні категорії сталевої продукції, який, зокрема, передбачає 50% мито на поставки понад ці квоти.

Втім, у проекті документа зазначено, що інтереси України як кандидата у члени ЄС мають бути враховані щодо квот у майбутньому. Це означає, що за наявності сильної переговорної позиції Україна має шанс у майбутньому закріпити за собою особливі умови постачання металургійної продукції до Євросоюзу.

На додаток до цього зростають витрати на виробництво, причому не тільки через подорожчання енергоносіїв і перебоїв із сировиною, а й внаслідок ускладнення логістики та нестачі робочої сили. Відповідно українська продукція програє цінову конкуренцію за кордоном.

І все ж, обсяги експорту зростають. За даними Державної митної служби, за 2024 рік металурги продали за межі України продукції на 4,44 млрд дол., що на 14% більше, ніж роком раніше. За 8 місяців 2025 року металургійний експорт становив 3 млрд дол., що на 1% більше, ніж за аналогічний період 2024 року.

Серед країн, які у найбільших обсягах купують українську сталь, чавун та прокат – Польща, Болгарія, Румунія, Італія, Нідерланди, Єгипет, Туреччина та США.

Проте експерти вважають, що за підсумками 2025 року металургійний експорт з України може залишитися на рівні 2024 року. Це, можна сказати, позитивний сценарій. При посиленні негативних чинників, таких як зниження світових цін на залізну руду та сталь, зменшення попиту на сировину (коксівне вугілля зокрема) та затягування бойових дій, експорт може скоротитися рік до року на 15-20%.

Металургійний експорт з України

Період	Експорт металів та металургійної продукції, млрд дол.	Динаміка, рік до року
2022 рік	6,0	-63%
2023 рік	3,9	-35%
2024 рік	5,9	+14%
8 місяців 2025 року	3,0	+1%

За даними Держмитниці

Перспективи повоєнного розвитку

Металургійна галузь залишається важливою ланкою у формуванні українського ВВП. За словами директора GMK Center Станіслава Зінченко, у 2024 році компанії сектору сформували 7% ВВП країни, забезпечили 15% усього експорту та згенерували 20% інвестицій в українську промисловість. А металургійні компанії, що увійшли до рейтингу 100 найбільших платників податків, тільки за 1 півріччя 2025 року сплатили до держбюджету більше 20 млрд грн.

І якщо тренд на відновлення не згасне, зростання галузі у 2025 році може сягнути 3-5%.

За оцінками об’єднання “Укрметалургпром”, найшвидше пожвавлюється ринок металопрокату, який затребуваний у будівництві, інфраструктурі та машинобудуванні. Додатковими факторами подальшого зростання є стабілізація морської логістики, підвищення попиту на продукцію у світі та збільшення споживання в Україні, яке не в останню чергу пов’язане з потребами оборонної промисловості.

Водночас, українські металурги змушені вступати у жорстку конкуренцію на світовому ринку, особливо з китайськими виробниками, які пропонують нижчу ціну своєї продукції. На галузь тиснуть зростаючі витрати на енергоносії, а також дефіцит коксівного вугілля та коксу через призупинення роботи шахт у Покровську, який знаходиться в епіцентрі бойових дій. Не додають позитиву проблеми з відшкодуванням ПДВ, що вимиває обігові ресурси із промисловості.

Як прокоментувала прес-служба “АрселорМіттал Кривий Ріг” (19-е місце в рейтингу), загалом оптимістичні очікування металургійної галузі можуть бути пов’язані насамперед із закінченням війни, а також наданням необхідної державної підтримки у створенні належних економічних умов для розвитку бізнесу.

Станіслав Зінченко зі свого боку вважає, що конкурентоспроможність металургійного сектора покращиться після війни, насамперед завдяки інвестиціям у енергетику. Україна має усі шанси стати центром енергоємних галузей промисловості, які можуть виробляти низьковуглецеву продукцію, попит на яку зростає в усьому світі і особливо в Західній Європі.