Зараз кожен день приносить Європі нові докази того, що міжнародний порядок, який напрочуд довго проіснував під проводом США, закінчився. Усі намагаються з’ясувати, що може прийти йому на зміну.
Про це пише автор The Financial Times Тімоті Гартон Еш.
На сьогоднішній день найбільш правдоподібною відповіддю на це запитання є тривалий і небезпечний період глобального безладу.
Звичайно, ніколи не було золотого віку універсального ліберального міжнародного порядку. Але на великих територіях світу, в Європі, Азії та Океанії, існував безпековий та економічний порядок на чолі з «ліберальним левіафаном», як охрестив США після 1945 року вчений з Прінстона Джон Ікенберрі. Цей порядок, який досяг свого апогею на початку цього століття, вже деякий час занепадає, частково через «піднесення решти», якому сприяла глобалізація під проводом США, а частково через власну пихату саморуйнівну роль самої Америки.
Президент Дональд Трамп зараз руйнує те, що залишилося від цього порядку, з безпрецедентною швидкістю і безрозсудністю. Навіть у тому малоймовірному випадку, якщо американська демократія вийде неушкодженою після чотирьох років революції Трампа, відносини між США та їхніми союзниками ніколи більше не будуть такими надійними, як раніше.
З трьома або, можливо, навіть чотирма значними війнами (Україна, Ґаза, Судан, ядерні Індія і Пакистан) і тризначними митами, що зупиняють торгівлю між двома найбільшими економіками світу, хто може сумніватися в тому, що ми зараз перебуваємо в періоді небезпечного безладу? Дехто все ще сподівається, що ми вийдемо з нього досить скоро, або чудесним чином відновивши колишній порядок, або створивши новий. Що ж, будемо сподіватися, але є кілька вагомих причин сумніватися в цьому.
Навіть якщо наддержаві, що зростає (Китай), і наддержаві, що відносно занепадає (США), не судилося розпочати війну, періоди зміни великих держав майже завжди призводять до посилення міжнародної напруженості. Лідери Китаю і росії щойно відзначили закінчення європейської частини Другої світової війни, зустрівшись у Москві, щоб підтвердити своє партнерство проти Заходу. Сі Цзіньпін навіть прирівняв «зарозумілі фашистські сили», розгромлені в 1945 році, до сьогоднішніх «односторонності, гегемонії і знущань». (Вгадайте, чиїх?).
росія зараз має військову економіку, і путін прагне відновити якомога більше від російської імперії. Індія Нарендри Моді має власні націоналістичні амбіції і нав’язливу ворожнечу до підтримуваного Китаєм Пакистану.
Окрім цих суперницьких великих держав, існує низка середніх держав, таких як Туреччина, Бразилія та Південна Африка. Вражає те, що ці країни часто бачать можливості в новому безладі. Вони можуть приєднатися до однієї великої держави з однією метою, до іншої — з іншою, весь час просуваючи свої власні цілі. Тим часом малі держави, такі як країни Перської затоки, можуть грати з усіма великими державами і між ними, як єгипетська качкодзьобка, яка процвітає, вичищаючи сміття між зубами крокодилів.
Протягом 80 років після того, як ядерна зброя була скинута на Хіросіму і Нагасакі, на її застосування було накладено табу. Але зараз, коли світ спостерігає за масштабною війною, яку веде ядерна росія проти України, крихка дамба проти розповсюдження ядерної зброї, здається, може прорватися.
Тим часом технологічна революція, що триває, породжує нові виміри геополітичного суперництва, включаючи контроль над даними, програмним забезпеченням і комунікаційними мережами. Штучний інтелект, зокрема, несе небезпеку нової гонки озброєнь, більш непередбачуваної, ніж ядерна війна часів холодної війни.
Навіть найбільш опортуністично налаштовані середні держави повинні побоюватися, що безлад переросте в повний розвал.
В історії немає нічого неминучого. І все ж тим з нас, хто вірить в ідеал ліберального міжнародного порядку, який ніколи не буде повністю реалізований, варто активно готуватися до тривалого періоду глобального безладу.
Коментувати post