Союз Росії та Китаю виглядає найбільшим викликом для демократичного світу у 21-му столітті, однак досі у Москви і Пекіну більше спільної риторики, ніж спільних дій.
Про це пише Financial Times.
Видання зазначає, що для Заходу, особливо Європи, є вкрай важливим зберегти сучасний світопорядок, заснований на правилах і поточному статус-кво. Однак з точки зору Пекіна та Москви, все виглядає дещо інакше. Путін і Сі за останні роки неодноразово звинувачували Захід у начебто спробах перешкодити їхньому піднесенню.
Китай у своїх звинуваченнях часто посилається на події 19–го – початку 20-го століття, коли він був зведений до «напівколоніального» стану. Цим же Кремль, зокрема виправдовує свою загарбницьку війну проти України, хоча Росія була одним з тих, хто експлуатував Китай в колоніальні часи.
«Однополярний світ за своєю суттю антидемократичний та невільний; він хибний та лицемірний до глибини душі. [Західні країни] не хочуть, щоб ми були вільними; вони хочуть, щоб ми були колонією. Вони не хочуть рівноправної співпраці; вони хочуть грабувати. Вони не хочуть бачити нас вільним суспільством, а масою бездушних рабів», – говорив Путін, виправдовуючи свою агресію в Україні.
Як зазначає Financial Times, «мантра багатополярності» набула популярності в останні роки не лише в РФ і Китаї, але й в багатьох «середніх державах», які вимагають більшого впливу на глобальне управління. В теорії інструментом збільшення впливу «Глобального Півдня» на світові справи мало би стати об’єднання БРІКС, яке номінально охоплює майже 45% населення світу і близько 40% світового ВВП.
Звичайно, ця агресивна риторика Китаю та РФ викликають занепокоєння на Заході, особливо в контексті їх різкого зближення з початком повномасштабної агресії проти України. Відверто про небезпеку цього союзу говорять в чинній адміністрації США, де не приховують свого бажання за всяку ціну розлучити Москву з Пекіном.
Однак автори публікації також наголошують, що спільне використання наративу про поганий Захід та повторення декларацій про дружбу на внутрішню і міжнародну аудиторію — це інструмент, який пропонує певні вигоди з мінімальним ризиком.
«Наразі те, що об’єднує Росію та Китай, — це не спільний світогляд, ані схожі місцеві, регіональні чи глобальні цілі. Шлюби за розрахунком тривають доти, доки це влаштовує обидві сторони. У цьому випадку є потужний стимул для формулювання проблем минулого та викликів майбутнього схожою мовою та зі схожими темами», – пише Financial Times.
Коментувати post