Купити рекламу
Евакуаційний потяг із Донецької області прибуває до міста Бережани на Тернопільщині. У ньому майже сто людей, які залишили прифронтову зону в пошуках безпечного прихистку. Але громада переповнена та не зможе всіх розмістити. Тому Денис, регіональний координатор «Домівки», скеровує людей ще в п’ять містечок на заході України. Там благодійники «Української освітньої платформи» в межах проєкту надають людям із постраждалих громад не лише комфортне житло, але й психологічну допомогу, і допомагають їм відчути себе на новому місці не гостями, а частиною громади.
The Village разом із координаторкою проєктів «Української освітньої платформи» Христиною Купчевою, розповідають, як їхня команда допомагає людям із постраждалих громад знову відчути себе, як удома.
«Люди з постраждалих громад»: чому відмовилися від терміну переселенці
«Українська освітня платформа» відмовилася називати людей переселенцями, адже це слово нічого не говорить про особу та причини переїзду. Натомість за рекомендацією заступниці міністерки соціальної політики Уляни Токарєвої вони говорять «люди з постраждалих громад». Так людина опиняється в центрі уваги, і стає зрозуміло, що вона переїхала, бо з громадою щось трапилося. Термін «внутрішньо переміщені особи» команда теж уживає, але переважно в комунікації з партнерами.
«Коли в травні ми розпочинали наш проєкт «Домівка», то хвилювалися щодо назви – чи не тригеритиме вона людей із постраждалих громад? Адже дім – це те, що вони втратили, і що набути не так легко. Але за ці кілька місяців ми неодноразово чули, як мешканці наших прихистків казали, що тут вони знайшли другий дім»
– говорить Христина.
Реальні історії: як «Домівки» мотивують людей евакуюватися
«Українська освітня платформа» зняла відеоісторію про «Домівку» в місті Стебник. Цей ролик став своєрідною рекламою евакуації із зони бойових дій. Герої розсилали його своїм родичам і знайомим, які залишилися на окупованих або прифронтових територіях. Завдяки показаним історіям люди наважилися на евакуацію, адже зрозуміли, що їм є куди їхати, що про них тут подбають.
Безбар‘єрність
Кожна «Домівка» має свою «родзинку». Наприклад, коли до Великого Бичкова на Закарпатті приїхали люди, які пересуваються на кріслі колісному, їх поселили в приміщенні колишнього інтернату на першому поверсі. Хоча там були низькі пороги та сходи, але все ж вони не могли забезпечити комфортне пересування. Тому благодійники вирішили створити там безбар’єрний простір. Вони переоблаштували дві кімнати та санвузли, а також адаптували кухню, щоби нею могли користуватися люди на кріслі колісному.
Облаштування простору на свій смак: що створює відчуття дому
У звичайних прихистках можна жити від двох днів до двох місяців, але в «Домівках» мешканцям пропонують залишатися до шести місяців, щоби мати час оговтатися та зрозуміти, куди рухатися далі. З розумінням ставляться, якщо комусь потрібно більше часу на адаптацію. Часто це сигналізує про те, що, можливо, таким людям потрібен більш фаховий супровід і допомога.
Щоби максимально наблизити умови «Домівок» до домашніх, благодійники роблять хороший світлий ремонт, купують якісні меблі та необхідну техніку. Кожна сім’я прагне мати особистий простір, тому люди особливо тішаться окремим кімнатам, які можна облаштувати на власний смак, повісити або наклеїти щось на стіни.
«Ми маємо один прихисток, де наразі зробили лише базовий ремонт, тобто умови там ще не є найкомфортнішими. Коли ми приїжджали туди, нас по-доброму дивували люди, які мешкають там, такі емоційно наповнені та світлі. Після кількох візитів ми зрозуміли, що саме спілкування адміністрації творить цю теплу атмосферу. Ми недооцінюємо, наскільки важливо, окрім комфортних умов, психологічно підтримувати людей, спілкуватися з ними. Часом людям потрібно просто виговоритися, розказати, що вони бачили та через що пройшли»
– каже Христина
Інтегруватися на новому місці допомагають і спільні заходи, які «Українська освітня платформа» проводить для людей із постраждалих громад і місцевих мешканців. Наприклад, у закарпатській громаді на кордоні з Румунією люди разом готували страви місцевої кухні.
Відкритість влади та мешканців міст: як обирають місця для «Домівок»
Створені «Домівки» передають на адміністрування органам місцевого самоврядування, місцевим громадським або релігійним організаціям. Тому для «Української освітньої платформи» важливо, щоб до їхньої ініціативи були відкритими як влада, так і мешканці міст.
Здебільшого «Домівки» створюють у громадах, із якими організація вже мала досвід співпраці. Приміщення беруть насамперед ті, які є в комунальній власності: так прихисток матиме стабільне фінансування комунальних послуг, яке не забезпечують у межах проєкту. Також обирають будівлі, які були «замороженими» та занепадали, бо громада не мала коштів на їхній ремонт.
«Ми сподіваємося, що коли закінчиться війна, ці відремонтовані будівлі громада зможе використовувати для власних потреб: створить там громадські чи молодіжні простори, бібліотеки або будь-що інше»,
– каже Христина
Орендувати чи поділитися: що таке «банк житла» та як ним скористатися
Українці продовжують виїжджати із зон бойових дій чи деокупованих територій, тому прихистків потрібно ще дуже багато. Для людей, які мають змогу або потребу мешкати окремо, у межах проєкту «Домівка» створили «банк житла». Це база помешкань, які місцеві мешканці готові здавати в оренду чи просто віддати на користування людям із постраждалих громад. За допомогою «банку» понад 1050 людей із постраждалих громад знайшли тимчасовий дім.
Щоби скористатися послугою «банку житла», люди, які шукають помешкання, можуть звернутися на гарячу лінію області, у якій вони перебувають. Для власників нерухомості, які готові віддати її на певний термін, гаряча лінія працює аналогічно. Цю частину проєкту «Українська освітня платформа» втілює у співпраці з громадською спілкою «Мережа правового розвитку» та соціальною ініціативою «Вулик змістів».
«Мене дуже розчулюють історії, коли місцеві мешканці безкорисливо допомагають людям із постраждалих громад. Наприклад, перукарка в Кам’янці-Бузькій у своєму робочому графіку виділила час, коли безоплатно стриже дорослих і дітей, які переїхали до міста через війну. У такі моменти ти розумієш, що є частиною країни, яка вміє об’єднуватися в часи труднощів. Випробування відкрили в нас готовність єднатися, працювати понад міру сил та обов’язків. Жертовність – це риса, яку я за час нашого проєкту бачу в людях найбільше»,
– підсумовує Христина
Нова робота й активне громадянство: як далі працюватимуть із людьми з постраждалих громад
У кожному прихистку провели навчальні зустрічі «Сім навичок високоефективних сімей» за методикою Стівена Кові. Виявилося, що людям потрібні освітні зустрічі та загалом ті заходи, які відвертають їх від побуту. У межах проєкту планують також проводити окремі заходи для дітей, яких у «Домівках» чимало, які потребують місця для гри та спілкування.
«Ми маємо багато ідей і планів, як покращити наші «Домівки». Наприклад, лише в одному нашому прихистку є дитяча кімната. Ми б хотіли відкрити її в кожній «Домівці», бо бачимо в цьому велику потребу»
– розповідає Христина
Надалі в «Домівках» планують надавати психологічну підтримку мешканцям: створюватимуть групи взаємодопомоги та зроблять акцент на профорієнтацію, адже на новому місці людям часто доводиться опановувати новий фах. Згодом навчатимуть людей із постраждалих громад активного громадянства: розповідатимуть, як долучатися до життя громади або ж створювати власну громадську організацію.
Нині благодійники прагнуть розширити географію проєкту на громади Дніпропетровщини. У Дніпрі створюватимуть транзитні шелтери, де люди мешкатимуть короткий проміжок часу, поки не оберуть для переїзду громади в західних областях України, де їм буде найкомфортніше. А ще планують навчати фахівців соціальної роботи з кожної громади, де діє проєкт, щоби вони могли на місці ефективно допомагати людям, які цього потребують.
Знайти чи поділитися домівкою
МАТЕРІАЛ ПІДГОТОВЛЕНО ЗА ПІДТРИМКИ
Фото: Іван Любко
Коментувати post