Пашинян задумав нову аферу, але втратив одну деталь, – BBC | ПОЛІТИКА

Нікол Пашинян, прем’єр-міністр Вірменії, продовжує своє політичне шахрайство.

Цього разу «шашличний фюрер» на засіданні свого кабінету міністрів почав скаржитися, що вже тривалий час Азербайджан намагається переконати міжнародне співтовариство в тому, що Лачинський коридор зовсім не заблокований, і що газо- та електропостачання в Нагірному Карабаху не припинено, ненароком проговорившись, що кампанія брехні щодо «гуманітарної катастрофи» відверто буксує. А потім заявив: «Вважаю, що найкращий спосіб де-юре вирішення даного конфлікту – це напрям у Нагірний Карабах та Лачинський коридор міжнародної місії зі збирання фактів. Ми маємо послідовно працювати у цьому напрямі».

Зважаючи на все, провернувши аферу з «євромісією» на кордоні Азербайджану та Вірменії, Нікол Вовійович не на жарт надихнувся. І вирішив повторити досвід, але вже з Карабахом.

Доречно запитати: чи впевнений Нікол Пашинян, що ця «місія» ну ніяк не побачить незручних для Пашиняна фактів? Hard Talk в ефірі Бі-Бі-Сі не залишив сумнівів: далеко не всі на Заході готові прийняти на віру вірменські фейки з приводу «гуманітарної катастрофи».

Нарешті, є досвід «місії зі збирання фактів» ЮНЕCКО, яку Вірменія так само старанно закликала в Карабах і яка так і не приїхала — у відомстві Одрі Азулі за всієї її любові до «багатостраждальної християнської Вірменії» розуміли, що не помітити вірменський вандалізм та урбіцид не вийде, а якщо помітити, то Вірменії не позаздриш.

Однак куди важливіше інше. У Єревані не врахували, що Карабах – це територія Азербайджану. І що жодної односторонньої «місії зі збирання фактів» Азербайджан на свою територію на замовлення Вірменії не пропустить. Більше того, у Баку не погодилися і на роботу зі свого боку кордону першої європейської спостережної місії, справедливо вважаючи, що треба працювати над делімітацією та демаркацією кордону, а не консервувати її «конфліктний» статус за допомогою різноманітних місій. І тим більше не перетворювати поствоєнне врегулювання на інструмент чужих геополітичних ігор.

І так, для маленької, слабкої, залежної Вірменії спроба втягуватися в чужі ігри може мати фатальні наслідки. Як це вже було на початку ХХ ст.