Любов на відстані: як білоцерківські родини зберігають сім’ю під час війни » 5 Портал

Війна змінила життя тисяч українських сімей, але навіть у найважчих умовах вони знаходять сили боротися за свої стосунки. Для Оксани та Артема з Білої Церкви випробування почалися у 2022 році, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення. 
Артем, танкіст 72-ї бригади, вирушив на фронт, а Оксана залишилася вдома. Самотність і розлука були нестерпними, тому жінка вирішила їздити до чоловіка навіть у прифронтову зону, аби зберегти їхню сім’ю.
Перша їхня зустріч після розлуки відбулася в тилу у 2022 році, коли Артем був на навчанні. Але згодом побачення стали значно складнішими, відпустки військові отримують рідко, а Артем ще й служив танкістом і брав участь в контрнаступі на Харківщині.

Потім чоловік отримав поранення, у Оксани стався викидень, а через кілька днів померла її бабуся. Артем на милицях приїхав на похорон і друге їхнє побачення пройшло у вагоні поїзда, коли жінка супроводжувала його назад у лікарню в Харкові. Після цього Оксана почала їздити до чоловіка регулярно.

Він заперечував, вмовляв їхати за кордон:

“Але я не уявляю, як би я його не бачила. Для мене ці дні єдині, коли я живу, а не виживаю”, – каже жінка.

Незважаючи на всі труднощі, Оксана регулярно відвідувала чоловіка. Побачення в прифронтових містах – це завжди виклик. Планувати такі поїздки майже неможливо: треба узгодити дні, коли Артем має вільний час, знайти квитки:
“Я не пам’ятаю хронології усіх побачень на Харківщині, Донеччині. Пам’ятаю, як зникав страх. У 2022 році я боялася їхати в Харків, а потім розбомблені села біля кордону вже були не страшними”, – каже жінка.

Із поїздок їй запам’яталися “погляд чоловіка, обійми в перші хвилини”. А ще місця, де доводилося спати. Часто це були закинуті холодні хати, куди їх безплатно пускали переночувати місцеві.

“І з одного боку радісно від зустрічі, а з іншого – сумно, тому що ти засинаєш і бачиш навколо чужі фотографії, життя, які понівечила війна”.

Пара мріє про поповнення в родині, і, попри два викидні, зараз Оксана вагітна й от-от народить. Через це вона тимчасово припинила свої поїздки, але зв’язок між ними залишився міцним.  Чоловік, каже Оксана, навіть іноді приховує, що їде в гарячі точки, і зізнається тоді, коли повернувся. Іноді йому вдається вириватися до дружини в Білу Церкву хоча би на пів дня.
Однак чи вдасться Артему бути присутнім на пологах – невідомо. Як каже Оксана, усе залежить від ситуації на фронті, а дату народження дитини передбачити неможливо.
“Звичайно, кожна жінка хоче, щоб чоловік був поруч у такий момент. Але я знаю, що він у правильному місці, захищаючи нашу країну”, – додає вона.
Попри відстань, любов і взаємна підтримка допомагають цій родині вистояти навіть у найскладніші часи.

За матеріаліми BBC Україна.