Українські госпіталі зіткнулися з однією, напевно, найскладніших криз за всю історію. Масове перенаправлення медичного персоналу на фронт створює ситуацію, коли лікарні залишаються без необхідних спеціалістів, а на передовій медики виконують завдання, які не відповідають їхній кваліфікації.
Фахівці поза професією: як висококваліфіковані медики опиняються в іншій ролі
Нещодавно Генштаб України підписав закон, який офіційно забороняє переведення військових медиків у піхотні підрозділи. Це вже невелика перемога, адже тепер лікарів не примушують виконувати завдання, які абсолютно не відповідають їхнім обов’язкам, і за це варто подякувати Генштабу.
Уявіть собі: доктор медичних наук, підполковник медичної служби, який усе життя рятував людей у шпиталі та проводив складні хірургічні операції, раптом отримує посаду лейтенанта та керує пунктом евакуації. Цей приклад не вигаданий — він реальність. Професори, завідувачі клінік і досвідчені лікарі із великим досвідом переведені на адміністративні або бойові посади, де їхній потенціал не лише не використовується, а й втрачається. Абсурд ситуації підсилюється тим, що такі рішення демотивують персонал і підривають довіру до системи.
Така політика нераціонального використання кадрів ставить під сумнів ефективність роботи медичної системи та створює критичні прогалини як на фронті, так і в тилу.
Госпіталі переповнені та знесилені?
Основні центри порятунку для поранених, госпіталі, сьогодні знаходяться у стані переповнення. Бракує не лише лікарів, а й санітарів, медсестер та технічного персоналу. Багато з них мобілізовані на фронт, через що в шпиталях не вистачає людей для догляду за пацієнтами. Окрім того, механіки, кухарі та водії, які забезпечують життєдіяльність госпіталів, також залучені до інших завдань, що ставить шпиталі під загрозу колапсу.
Підрив системи: що відбувається з медичною підтримкою?
Поточна мобілізація медперсоналу та їхнє перенаправлення на непритаманні ролі є серйозним викликом. Народна депутатка Мар’яна Безугла назвала це “руйнуванням медичних сил”. Експерти наголошують, що за останні пів року вдалося підготувати лише близько 1500 бойових медиків — тоді як потреби значно перевищують цю кількість
Як це впливає на поранених воїнів?
Для поранених військових це означає серйозні труднощі. Евакуація з поля бою ускладнюється через дефіцит професійних медиків, а у випадках, коли поранений все ж дістається госпіталю, він може не отримати своєчасної допомоги через брак кваліфікованого персоналу. Це створює замкнене коло, яке підриває ефективність медичної підтримки.
Що потрібно робити?
-
Захист медичного персоналу: Лікарів, середній і молодший медичний персонал необхідно залишати в госпіталях і забезпечувати їхню роботу. Їхня головна функція — рятувати життя, і це має бути пріоритетом.
-
Раціональний розподіл кадрів: Адміністративні та технічні посади повинні займати фахівці, які мають відповідну кваліфікацію. Перекидання лікарів на нецільові посади лише шкодить системі.
-
Залучення резерву: Для підтримки шпиталів і бойових підрозділів варто активніше залучати резервістів, волонтерів та цивільних спеціалістів.
-
Перегляд мобілізаційної політики: Генштаб має забезпечити, щоб рішення про мобілізацію лікарів і медперсоналу приймалися з урахуванням реальних потреб армії та госпіталів.
Збереження медичної системи — ключ до перемоги
Війна не обмежується лише бойовими діями. Це також битва за життя кожного, хто отримав поранення. Госпіталі — це серце медичної системи, і їхня ефективність залежить від правильного розподілу кадрів. Зараз вони потребують особливої уваги, адже кожен день зволікання може коштувати дорого. Діяти потрібно негайно, щоб зберегти життя та забезпечити перемогу.